Фізична особа, яка поручилась за юридичну особу буде відповідати в господарському суді

В наш час банки майже ніколи не видають кредити під чесне слово позичальника, а тому вимагають різного роду забезпечення, такі як іпотека, порука, застава і т.д. Це робиться для того, щоб гарантувати виконання зобов’язання, якщо доведеться стягувати заборгованість в господарському спорі.

При цьому, надаючи кредити підприємствам, поручителями інколи виступають фізичні особи, а тому при виникненні ситуації за якої безпосередній позичальник відмовляється платити або не має на це коштів, банки пред’являють позови до поручителів та звертають стягнення на квартири, машини та будь-яке майно, яке має цінність.

Раніше позови до таких поручителів фізичних осіб пред’являлися в порядку цивільного судочинства, тобто до районних судів, оскільки колишньою редакцією господарського процесуального кодексу виключалась можливість участі фізичної особи в господарському спорі, крім  корпоративних спорів та позовів фізичних осіб до банкрута.

Однак, в справі №910/1733/18 за позовом банку до фізичної особи поручителя про стягнення майже пів мільйони доларів, банк ініціював господарський спір та подав позов до господарського суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції відмовили в відкритті провадження у справі, мотивуючи свої рішення тим, що такі справи не вважаються господарським спором.

Однак, Верховний суд не погодився з рішеннями нижчестоящих судів та скасував їх, а справу передав до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Аргументуючи свою позицію в Постанові №910/1733/18 від 02.10.2018р. ВС зазначив, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та (або) фізичні особи — підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Іншими словами, якщо сторонами кредитного договору є юридичні особи та /або фізичні особи підприємці і в якості забезпечення по цьому договору укладено договір поруки, де поручителем виступає фізична особа, то у випадку пред’явлення позову до поручителя, такий позов розглядається в господарському суді.

На думку автора, можливість пред’являти позови до фізичних осіб поручителів ставить останніх в невигідне становище, оскільки ставки судового збору в господарському процесі набагато вищі, ніж в цивільному, а тому апеляційна скарга може бути не поданою саме через брак коштів, а не у зв’язку з тим, що програвша сторона згодна з судовим рішенням.

Законом України «Про судовий збір» встановлені зменшені ставки судового збору при подачі позову до судів загальної юрисдикції та адміністративних судів, однак така диференціація відсутня в господарських спорах, а тому для участі фізичних осіб в господарському процесі повинна бути введена така диференціація, а інакше  господарський спір за участі фізичних осіб навряд чи можна вважати справедливим.

Якщо ви опинились в господарському суді, де з вас хочуть стягнути борг по договору поруки, радимо  звертатися до наших адвокатів, які нададуть кваліфіковану юридичну допомогу, складуть всі необхідні процесуальні документи, нададуть професійну консультацію та максимально захистять ваші інтереси.